Луї Блеріо, французький авіаконструктор і винахідник, 1896 року запропонував використовувати газову лампу, для освітлення дороги транспортними засобами, конструкцію якої розробив і запатентував особисто. Такі лампи, як автомобільні фар, мали досить гарну яскравість світіння, а їх реcурсу було вдосталь на кілька годин горіння. Сама конструкція винаходу передбачає резервуар, у якому змішувалися два елементи, карбід кальцію й вода. В результаті, що виникла між ними реакції, у закритій ємності утворюється газ — Ацетилен, який за спеціальним відведенням потрапляв у закритий простір фари автомобіля, де його підпалували, потім зачиняли в камері. Горіння тривало доти, поки тривала реакція газ, що утворює. 

Але в цього способу освітлення шляху, був один істотний недолік. Через згоряння газу, на стінках камери фари осідали продукти горіння, які дуже швидко засмічили скло та відбивач, що змушує водія періодично зупинятися, відкривати й очищати рефлектор і скло від опадів кіптяви, так як видимість стеймилася практично до її відсутності. 

Проте на той момент цей спосіб вважався одним із найефективніших, чого не скажеш про закриту за склом підвісного ліхтаря свічку, а такий теж використовувався. 

З появою вакуумних ламп розжарювання, з вольфрамовою ниткою всередині, ситуація змінилася вже істотно й крім більшої яскравості й автономності, відпала потреба в періодичному чищенні скла фар від нагару. Відтоді у глобальному сенсі змінилося мало чого, скляні лампи нікуди не поділилися, а навіть навпаки зазнали безлічі модифікацій. Наприклад, з колби за допомогою компресора видаливши кисень, внутрішній простір її стали заповнювати інертним азом, для збільшення яскравості та зміни температури світіння, як у разі з галогеном і ксеноном. Також для автовласників вибір поповнився ще й надійними LED лампами та різних їхніх модифікацій яскравості, площі покриття, і кутом охоплення.

Діодові LED-лампи, мабуть, найменш вимогливі та громіздкі, що дає змогу авто виробникам економити місце та вистачатися в формах будови фар, зменшувати або збільшувати їх розмір щодо кузова, не жертвуючи водночас освітлювальними можливостями автомобіля. Сам діод, бувши простим напівпровідником, дає змогу на невеликій площі в кілька міліметрів, розміщувати потужне джерело світла, яким є його кристал, і не вимагає жодного складного обслуговування.

Конструкція BI-LED лінзи SANVI, передбачає металеву рамку з радіатором, всередині якої розташований рефлектор, що перетворить випромінюване світло на пучок і сам діод, який це світло випромінює. Споживання в гарному тепло затвердінні, саме пасивне охолодження покриває не повністю, тому на корпус також встановлена активна система охолодження, яка в парі з пасивним відведенням зводить нагрівність елементів до мінімуму. Тримач лінзи, тут також металевий, а в корпусі рамки передбачено 6 перфорованих отворів для встановлення та фіксації пристрою в посадковому місці фар. 

Живлення, тут стандарт — 12 вольтів, при мощности 48 ватт, є два позиційне регулювання дальності — «Ближний / Дальний». На ближнем, а саме його найчастіше доводиться використовувати в умовах міста, лінза показує гарну заповненість у зоні середнього та ближнього, а світлова пляма рівномірно розподілена та розташована в діапазоні 5500 К (Білий). У режимі дальнього температура не змінюється, а заповненість із боків у зонах середнього та дальнього помітно збільшується. 

Якіх або сірих плям, незаповнень, лінзи SANVI не видають і працюють стабільно як у зимову, так і в літню пору, верхній і нижній експлуатаційний поріг у них у межах від -45 до +85 °C.